Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 926/1280/13 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого(доповідача), Бакуліної С.В., Полянського А.Г.,розглянувши матеріали касаційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"на постановувід 20.05.2014Львівського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Чернівецької області №926/1280/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина"до відповідачів:1. Сокирянської районної державної адміністрації 2. Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівВідділ Держземагенства у Сокирянському районі Чернівецької області проскасування державних актів на право постійного користування земельними ділянками,за участю представників: позивача - Сапожнік С.В.відповідача 1 - відповідача 2 - третьої особи -не з'явились не з'явились не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2014 у справі №926/1280/13 (суддя Байталюк В.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Мельник Г.І., суддів Бойко С.М., Новосад Д.Ф.), задоволені уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" (далі-позивач) до Сокирянської районної державної адміністрації (далі-відповідач-1) та Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі-відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Відділу Держземагенства у Сокирянському районі, про скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. Визнано недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ№350339 від 08.11.2006, виготовлений для Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця".

Відповідач-2 з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 120, 134 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій безпідставно не встановили обставин виникнення у позивача права на земельну ділянку, яке було б порушеним у зв'язку з видачею залізниці і існуванням спірного державного акта.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники відповідачів і третьої особи на скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2014.

Від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги до вирішення Вищим адміністративним судом України справи про визнання протиправними та скасування розпоряджень Сокирянської РДА, на підстав яких залізниці видано спірний Державний акт, втім, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки касаційний перегляд судових рішень у даній справі, законність яких встановлюється на момент їх ухвалення, не залежить від майбутнього результату касаційного перегляду адміністративної справи, судові рішення у якій набули законної сили.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 13.10.2006 заступником голови Сокирянської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця", відповідно до якого Львівській залізниці надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 343,0007 га, в т.ч. по відповідних радах: Гвіздівецька сільська рада - 52,9260 га, Грубнянська сільська рада - 43,6972 га, Романковецька сільська рада - 115,1119 га, Сербичанська сільська рада - 77,8612 га, Шишковецька сільська рада - 53,4044 га.

В подальшому, у зв'язку з уточненням площі Львівської державної залізниці на території Сербичанської сільської ради за межами населених пунктів, заступником голови Сокирянської районної державної адміністрації прийнято розпорядження від 03.11.2006 №523-р "Про внесення змін до розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 13.10.2006 № 485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця".

На підставі вищевказаних розпоряджень ДТГО "Львівська залізниця" видано відповідні Державні акти на право постійного користування земельними ділянками, в т.ч. спірний Державний акт серії ЯЯ №350339 від 08.11.2006 на право постійного користування земельною ділянкою площею 67,4040 га на території Сербичанської сільради Сокирянського району Чернівецької області.

Разом з тим, з як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.06.2013 у справі № 2а/2470/2635/12 визнано протиправним та скасовано розпорядження першого заступника голови Сокирянської РДА від 13.10.2006 № 485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця" та розпорядження від 03.11.2006 № 523-р "Про внесення змін до розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 13.10.2006 № 485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця".

Вказана постанова у справі №2а/2470/2635/12 була залишена без змін за результатами її апеляційного перегляду ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013.

19.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буковинський сад" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" (покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає від продавця комплекс загальною площею 9248,90 м2, розташований по вулиці Залізничній, 8, на станції Романківці, в селі Романківці Сокирянського району Чернівецької області (п. 1 договору); зазначений комплекс належить продавцю на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого Новодністровською державною нотаріальною конторою Чернівецької області 03 березня 2009 року за реєстровим № 227, зареєстрованого в Сокирянській філії Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації 04 березня 2009 року згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22056701, реєстраційний №3511382, номер запису 455, в книзі 18/462 (п.3 договору).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.11.2013, земельна ділянка площею 5,5281 га місця розташування майна має кадастровий номер 7324089000:05:001:0024, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" до господарського суду з даним позовом, вимоги якого, урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.02.2014, зводяться до скасування Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 350339 від 08.11.2006.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій, виходячи з того, що розпорядження, на підставі яких ДТГО "Львівська залізниця" видано спірний Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №350339 від 08.11.2006, були визнанні протиправними та скасовані в судовому порядку, дійшли висновків про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Втім, ці висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними, тобто, такими, що здійснені внаслідок порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом зазначених норм, права або інтереси особи підлягають судовому захистові у разі їх порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Втім, звертаючись до суду з даним позовом, позивач не доводив обставин порушення, невизнання або оспорювання будь-яких його прав відповідачами - Сокирянською районною державною адміністрацією та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця".

Посилання судів попередніх інстанцій на лист Відділу Держземагентства у Сокирянському районі Чернівецької області від 18.11.2013 № 241, адресований позивачеві після порушення провадження у справі, про те, що земельна ділянка за оскаржуваним Державним актом накладається на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість позивача, таким достатнім доказом не є, адже цей орган не є власником чи розпорядником земель, який приймає рішення щодо передачі їх в оренду, а доказів звернення позивача до такого органу і отримання від нього відповіді матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Тобто, виходячи зі змісту вищевказаних норм, внаслідок укладення договору купівлі-продажу комплексу від 19.03.2013 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" мало б перейти право власності або право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинський сад".

Втім, задовольняючи позовні вимоги у цій справі виключно з підстав визнання протиправними та скасування розпоряджень РДА, на основі яких залізниці видані відповідні Державні акти на право постійного користування земельними ділянками, господарські суди попередніх інстанцій не встановили обсяг та умови права користування чи права власності на земельну ділянку під майновим комплексом попереднього землекористувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинський сад" та, відповідно, обсяг і умови права користування чи права власності на земельну ділянку, що може перейти до позивача внаслідок купівлі ним цього комплексу за договором від 19.03.2013 після належного оформлення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судові акти у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 у справі Господарського суду Чернівецької області №926/1280/13 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2014 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

А.Г. Полянський